Мистецтво вести розмови

Емма - нова учениця в школі. Марія хоче запросити її на пікнік, але вона хвилюється перед розмовами з незнайомцями... Чому ти хвилюєшься, Маріє? - А раптом я скажу щось не вірне!? Ти перебільшуєш! Ти, напевно, щодня ведеш багато неофиційних, приватних бесід — розмов: з друзями, сім'єю, вчителями... І майже всі розмови мають певну просту структуру. Вони побудовані схожими на… сендвіч! Сендвіч? Бесіда — це зміст того, про що ти хочеш поговорити між вступною частиною і прощанням. Дещо нагадує інгредієнти бутерброду між двома скибочками хліба. Вступна частина – це певне привітання. У більшості випадків ми кажемо щось накшталт "привіт", хоча іноді це має форму жеста, наприклад, коли махаємо рукою. Або обидва способи одночасно. Наше привітання, ймовірно, буде різним залежно від того, з ким ми говоримо: від віку співрозмовників, того, як близько ми знайомі, їхньої культури, та країни, де перебуваємо. У деяких країнах люди вітають один одного вклоняючись. Дехто цілується в обидві щоки! Привітання задає тон всій розмові, тому важливо вітатися з людьми, коли ти починаєш бесіду. Привіт, я Марія! Ми разом відвідуємо клас математики. Привіт, Маріє. Мене звати Емма. Гм... Що тепер? Далі можна обговорити неускладнену тему, де ви маєте спільні інтереси, накшталт погоди, або останньої контрольної з математики. Такі невимушені балачки є способом розгорнути розмову і показати твою дружелюбність, особливо що стосується розмов з людьми, з якими ми не близько знайомі. Розмови на світські теми не завжди потрібні, особливо з добре знайомими людьми, але вони можуть стати у нагоді, щоб позбутися початкових незручностей. Ох і важкою сьогодні була контрольна з математики, чи не так? Саме так! І я трохи схвильована через результати! Я також. Зрештою, потрібно підвести розмову з невимучених балачок до того, про що ти хочеш сказати. Намагайся дати слухачеві зрозуміти, якої саме розмови очікувати. Мені насправді було цікаво, чи ти вільна цієї суботи. Тепер Емма розуміє, про що б Марія не казала, це стосується її планів на суботу. Я вільна! А що буде? Тепер основна частина розмови. Це буде дискусія двох сторін, що нагадує додання різних інгредієнтів для створення вашого сендвіча. Важливо не переривати і не перебивати один одного. Натомість по черзі говоріть і слухайте. Я думала влаштувати пікнік з друзями у місцевому парку. Хочеш приєднатися? Я б із задоволенням! О котрій? Ми збираємося зустрітися біля головних воріт близько полудня. Чудово. Я маю щось принести? Я буду робити бутерброди… якщо це не завдасть багато клопоту, може, ти можеш принести напої? Неодмінно! Всю важливу інформацію передано. Молодець, Маріє! Настав час закінчувати розмову: ти можеш посилатися на щойно обговорені плани, або згадати, як приємно було побачитися. Якщо тобі потрібно кудись піти, ввічливо попроси вибачення. Тепер частина прощання. Воно буває вербальним або невербальним, або, можливо, поєднанням обох способів. Піти, не вчиняючи нічого показового, здасться незрозумілим для іншої людини, і навіть трохи грубим, тому не забувай про цей останній крок! Я повинна зараз бігти до класу, але з нетерпінням чекаю на нашу на зустріч у суботу! Бувай! До зустрічі, Маріє! Мистецтво вести розмови… Це як мистецтво приготування дуже смачного сендвіча!