
Управління ризиками катастроф

Перейдіть на інший план, щоб отримати більше контенту
Що з наведеного є прикладами стихійних лих?
Схоже, збирається на дощ. Гуснуть хмари, і над містом, вглибині країни та в горах поблизу ливцем ллє дощ. Злива триває тижнями, і річка виходить з берегів. Виникає повінь: спочатку на полях, а потім і у місті. Потоки води змивають врожаї, нищать будинки й автомобілі та руйнують міст. А восьмеро людей захлинаються й тонуть у високих водах. Стихійне лихо вразило місто та його мешканців. Коли все скінчиться, люди почнуть відновлювати пошкоджене. Вони стурбовані: чи не станеться це знову? Чи можна захиститися від біди? Якщо так, то як? Так, лихо може повернутись. Повені бувають рідко, але в якийсь момент знову буде злива. Цьому неможливо запобігти. Тому люди мають шукати нові способи захисту. Необхідно визначити ризики, з якими вони живуть. Для цього оцінюють ймовірність певних подій і серйозність їхніх наслідків — тобто роблять аналіз ризиків. За його результатами люди планують, як себе захистити. Дехто переїжджає. Будує будинки на пагорбах повище, щоб вода туди не дісталася — словом, уникає біди. Та не кожен може збудувати новий будинок. Ціле місто не може взяти й переїхати, та й поля засівають саме побіля річок, адже там культури ростуть найкраще. Натомість населення будує стіни навколо полів і в місті. Стіни високі, щоб відгородитися від води. Крім того, навколо міста викопують канал. За збільшення вод у річці каналом можна буде відвести деякі потоки. Тому канал звуть обвідним. Є й інші способи підготовки. Люди стежать за погодою та обʼємом води в річці вглибині країни. Коли прогнозують затяжні зливи й виникає ризик повені, про це попереджають радіо-, теле- й мобільними мережами. Цей сигнал закликає людей покинути райони з високою ймовірністю повені. Людей спонукають до евакуації. Для того, щоб знати, що робити й куди бігти, людей тренують. Раз на рік всі уявляють, що сталася катастрофа, та практикують свої дії. Це дозволяє людям краще підготуватися до справжньої катастрофи. Та якщо попри все люди не зможуть захиститися і вода знову зруйнує будинки, мости й залізниці, треба буде все відновлювати. А це коштує грошей. Саме тому містяни відкривають спеціальний рахунок для заощадження грошей, які підуть на допомогу тим, хто втратив будинок та майно, а також на відновлення затоплених районів. Також люди запасають їжу та ліки у віддалених від річки місцях. Всі ці запобіжні заходи та підготовка є результатом аналізу ризиків. В інших місцях люди живуть з іншими ризиками. Наприклад, в Каліфорнії поширеним явищем є страшні землетруси й лісові пожежі. Вони забирають людські життя й руйнують будинки. І в цьому регіоні люди вигадують різні способи для захисту. Багато споруд там спроєктовані так, щоб коливатися й вистояти землетрус. Ліси проріджують, вирубаючи дерева. Завдяки цьому, пожежі ширяться не так швидко. В Японії звикли як до землетрусів, так і до величезні хвиль з океану — цунамі. Там люди будують стіни та системи попередження населення про наближення руйнівної хвилі. Але сейсмостійкі будинки, захисні стіни та системи сповіщення — це дуже дорого. Захищатися від сил природи дорого. Тож завжди треба шукати найкращі запобіжні заходи за доцільну вартість. Це є частиною ретельного аналізу ризиків. У містечку побіля річки відбудова пройшла вдало. Зруйнований міст відремонтували, і — погляньте-но! — поля вже знову засіяні культурами. Маємо надію, що аналіз ризиків та запобіжні заходи захистять містян від наступної повені.