Шлях до Голокосту

В Німеччині, що сильно постраждала після Першої світової війни, виникає нова партія — Націонал-соціалістична робітнича партія — нацисти. Їхній лідер Адольф Гітлер обіцяє повернути могутність Німеччини на благо німецького народу. Але не всі в Німеччині належать, на думку Гітлера, до «німецького народу». Євреї, наприклад, не є справжніми німцями. Гітлер вважає, що поразку Німеччини в Першій світовій, як і обвал економіки, спричинили євреї. І так вважає не тільки Гітлер. Майже всі німецькі партії, крім марксистських робітничих, — антисемітичні — ворожі до євреїв. 30 січня 1933 р. Гітлер і нацисти приходять до влади. За короткий час Німеччина стає нацистською диктатурою. Політичних опонентів ув’язнюють в спеціальних в'язницях — концтаборах. Дуже скоро євреїв, ромів, геїв та інвалідів також почнуть дискримінувати та переслідувати. Через два місяці станеться бойкот єврейських магазинів. Євреї не мають заробляти на життя. Ще через тиждень вводять новий закон — «Арійський параграф» — що дозволяє безпідставно звільняти євреїв з державних посад. Відтак єврейські лікарі, юристи й вчителі втрачають роботу. Євреїв женуть з громадських організацій, як-от спортивних секцій. А 25 квітня уряд обмежує їм доступ до середної школи та університетів. В травні нацисти спалюють тисячі книг єврейських авторів та політопонентів. Бути євреєм в Німеччині стає все важче. У вересні 1935 р. євреї втрачають громадянство, а шлюб або статеві зносини з ними тепер поза законом. Це частина Нюрнберзьких расових законів. Євреї також не мають торкатись німецького прапора й кольорів. Порушників закону позбавляють волі. У березні 1938 р. Німеччина захоплює Австрію. Єврейське населення починають переслідувати і там. Євреїв цураються в університетах та в державних установах. Їхній бізнес та крамниці під арештом, а будинки пограбовані. Синагоги знищили, а тисячі євреїв відправили до концтаборів. Хтось спробує втекти з Австрії, але країни Європи та поза її межами їх не впустять. Восени 1938 р. Швеція та Швейцарія наполягають на спеціальних паспортах, з яких чітко видно, хто єврей, щоб було ясно, кого проганяти. Німецький уряд таврує червоною літерою «J» сторінки єврейських паспортів. 17 000 євреїв з польським громадянством в Німеччині арештують. Їх везуть до польського кордону. Польська влада спершу не хотіла їх впускати. Їх змусили осісти в прикордонному місті Збоншинь на 3 тяжкі місяці. Польсько-єврейський підліток, злий за свою родину, вбив німецького дипломата в Парижі. І цим вбивством почали виправдовували масові арешти й утримання людей в концтаборах — — хоча насправді все було сплановано заздалегідь. Німеччину охопив масштабний акт насильства. По всій країні штурмовики розбивають вітрини єврейських крамниць та трощать єврейські будинки. Спалили 1400 синагог і молитовних кімнат. Євреїв б'ють, а 400 з них вбивають. 30 тисяч заарештованих везуть до концтаборів. Стався листопадовий погром — чи «Кришталева ніч». Матеріальні збитки були величезні. Нацистський уряд звинуватив євреїв у збитках і змусив оплатити ремонт. Єврейські підприємці прибирали вулиці після погрому. Бути євреєм у нацистській Німеччині в 1930-х роках було нестерпно. Але стало гірше — набагато гірше.