Османська імперія

У 1258 р. в Анатолії, яка пізніше буде називатися Туреччиною, народився Осман Газі. Осман є частиною спільноти людей, які називаються турками, і сповідують іслам — мусульмани. Наприкінці 1200-х років, Осман засновує невелику територію, або бейлік, на місці сучасної Туреччини. Змінюється лише кілька поколінь, і цей бейлік захоплює сильніших сусідів аби стати великою Османською імперією. На початку 1300-х років Осман веде групу турків проти могутньої групи християн, що мають назву візантійці. Він захоплює більшу частину їхньої території і бере місцеве населення під свою владу. Але Осман дозволяє візантійцям сповідувати християнську релігію і поклонятися звичним божествам. Це релігійна толерантність утримує християн від повстання під ісламським правлінням; і означає, що імперія може залишатися зосередженою на розвитку. Коли Осман помирає, його син Орхан займає пристіл і розширює Османську імперію на Балкани на південному сході Європи. Тут османи захоплюють тисячі молодих хлопчиків-християн. На відміну від інших громадян імперії, ці хлопці не користуються свободою віросповідання. Османи забирають їх із сіл, і обертають у ісламську віру, і тренують їх, перетворюючи у елітних солдатів, яких називають яничарами. З цією новою армією вищого класу, Османська імперія захоплює більше візантійських територій, аж поки не досягає візантійської столиці Константинополя. Навесні 1453 р. новий османський лідер, або султан, Мехмед II, готується захопити Константинополь. Він наказує побудувати найбільшу в світі гармату, посилає шахтарів копати тунелі під стінами міста, і організовує перевезення свого флоту кораблів по суші, так аби напасти з несподіваного напрямку. Тоді Мехмед і його 50 000 людей беруть місто в облогу. Після 53 днів боїв, Константинополь сдається османам. Вони перейменовують місто в Стамбул, і роблять його власною столицею. Через Стамбул, Османи перевозять спеції, коштовності, шовк і парфуми з Азії до Європи. Ця торгівля переносить імперію в Золоту добу економічного зростання до 1500-х років, і дозволяє султану Сулейману I, або Сулейману Пишному, і надалі розширювати імперію. У середині 1500-х років під контролем його кораблів знаходиться більша частина Середземного моря, і до кінця його правління, Османська імперія простягається від Угорщини до Перської затоки. Але Сулейман не просто завойовник. Він також пише вірші і створює нове правове законодавство. Він замовляє будівництво екстравагантних мечетей на всьому Близькому Сході, і під його правлінням поезія, художня писемність, каліграфія розквітають. Османська імперія знаходиться на піку свого розвитку економічно і культурно. Наприкінці 1600-х років імперія починає втрачати могутність. У 1683 р. Османи намагаються захопити місто Відень у Австрії, але зазнають поразки. Битва призводить до більш ніж століття воєн з європейськими лідерами, чиї військові системи прогресують швидше за османські. У спробі наздогнати супротивників, Султан Абдулмеджид I оновлює систему правління імперії і намагається збирати більше податків для фінансування армії. Його програма змін з 1839 по 1871 рік відома як Танзімат. Але реформи Танзімату відбуваються надто повільно, і Османська імперія втрачає більше територій, особливо на Балканах. До кінця 1800-х років, Османська імперія стає відомою як «хворий Європеєць». Коли починається Перша світова війна в 1914 р. Османська імперія воює з німцями, на боці, який зазнає поразки. Поразка призводить до повного розпаду імперії, і в 1923 р. Мустафа Кемаль, пізніше Кемаль Ататюрк, засновує нову країну і стає президентом Турецької Республіки.