Франко-прусська війна

Наприкінці 1860-х років ще не існує країни із назвою Німеччина, а лише сукупність різних інших держав. На півночі розташований Північнонімецький союз, на чолі з державою Пруссією. Пруссією керує король Вільгельм, разом із канцлером Отто фон Бісмарком. Бісмарк має грандіозний план. Він хоче об’єднати всі німецькі землі в одну державу, аби створити єдину Німеччину. Йому вже вдалося заявити претензії на північні земні, шляхом війни з Австрією кілька років тому. Але щоб завершити свій план, йому потрібно завоювати південні землі, через які тривалий час воюють французи й німці. Бісмарк знає, якщо французи оголосять війну Пруссії, південні землі радше об'єднаються з Пруссією проти «агресорів». Якби Бісмарк знайшов шлях підштовхнути французів до оголошення війни... У липні 1870 приходить лист від короля Вільгельма, де йдеться про перемовини із французьким послом. Посол висловив йому занепокоєння щодо іспанського престолу: Він хотів обіцянки Вільгельма, що трон ніколи не дістанеться німецькому принцу, оскільки іспансько-німецький союз міг би загрожувати Франції. Вільгельм відповів ввічливе «ні». Ага!, думає Бісмарк. Незгода між Францією та Пруссією... Вдаючись до незначних корективів, Бісмарк може викривити цю інформацію! Він вирізає ввічливий текст з листа Вільгельма так, аби складалося враження, що французький посол і прусський король були вкрай зневажливими один до одного. Потім він оприлюднює лист громадськості. Схема Бісмарка працює. Відредагований лист обурює французів. Через кілька днів після оприлюднення, вони оголошують війну Пруссії. Лідер Франції Наполеон III їде на північ Франції і там приймає командування французькою армією. Він наказує своїм військам рухатися до кордону, і звідти вони починають своє вторгнення на німецькі території. Франція впевнена, що зможе рухатися на північ, захоплюючи землі, але у Пруссії є свої, ретельно виважені плани. Вони збирають війська в прилеглих районах щоб мати змогу оточити французів. І як і передбачив Бісмарк, німецькі землі приєднуються до Пруссії, ставши частинами Німецької Конфедерації. Армія Пруссії зараз кількісно переважає французьку армію, і їхні солдати також краще підготовлені. Пруссія поступово ліквідує або захоплює все більше французьких військ, битва за битвою, поки власне Наполеон III не потрапляє у полон. Коли звістка про тяжке становище французької армії досягає Парижа, людей охоплює гнів. Їхні лідери слабкі! Французи позбавляють їх повноважень, і до влади приходить новий, тимчасовий уряд. Новий уряд відмовляється капітулювати Пруссії, і останні у відповідь досягають Парижа й оточують місто. Ніхто не може в'їхати чи виїхати. Минають місяці. Люди в розпачі, вони голодують. Згодом уряд розуміє, що така ситуація у Парижі не може продовжуватися. У січні 1871 р. Франція капітулюює. Війна забрала південні землі до складу Німецької Конфедерації, як і сподівався Бісмарк, і 18 січня, Північнонімецький союз стає єдиною Німеччиною. Король Вільгельм проголошується імператором, а Бісмарк — канцлером. Франція змушена віддати новій Німеччині два значущих регіони: Ельзас і Лотарингія стають Рейхсландом Ельзас-Лотринген. Завоювання Французьких земель і об'єднання Німеччини порушили баланс впливу у Європі. Побоювання Великобританії щодо нового могутнього статусу Німеччини, разом із рішучим прагненням Франції повернути Ельзас-Лотарингію, зрештою призведе Європу до більш широкомасштабної війни.