Іван IV Грозний: Перший московський цар

В грудні 1533 року після смерті батька Івана IV Васильовича проголошують Великим князем Московським. Оскільки йому лише три роки, від його імені править мати. Але через п'ять років вона помирає, можливо, від отруєння. Тепер при владі група знатних родин, яких звуть боярами. Бояри мають доглядати за сиротою Іваном, але вони занадто зайняті боротьбою між собою, щоб приділяти йому увагу. Іван занедбаний, часто голодує. Він починає сильно ненавидіти бояр. В 1547 році у віці 16 років Іван стає першим царем Росії. Цей титул походить від слова «цезар» на позначення римських імператорів. Тож він означає, що Іван — верховний правитель, схвалений Богом. Незабаром після коронації цар бере в дружини Анастасію Романівну. Ніжна й ласкава, вона допомагає Івану стримувати запальний характер. В перші роки правління Іван проводить мирні реформи для модернізації Росії. Він оновлює систему правосуддя збіркою нових справедливіших законів. Він започатковує першу постійну армію в Росії. І, незважаючи на свій статус царя, Іван вживає заходів для розподілення влади між різними групами: формує новий комітет радників — земський собор — з церковними лідерами, боярами й землевласниками у складі, а також передає владу в сільських районах місцевим лідерам. Але в 1560 році кохана дружина Івана помирає. Спустошений Іван б’ється головою об підлогу й руйнує меблі. Він підозрює бояр в отруєнні Анастасії, як це було з його матірʼю. Він сповнений горя та гніву. В цей час Росія вже два роки веде війну за Лівонію — регіон на узбережжі Балтійського моря. Іван хоче встановити над нею контроль, щоб відкрити Росії морський торговий шлях до Європи. Хоча спочатку йому це вдається, Росія втрачає землі, коли до бою вступають кілька інших груп. Іван більше не контролює регіон. Він звинувачує бояр. Іван вважає, що поразку Росії спричинила їхня зрада на полі бою. Іван виміщає розчарування на боярських вождях, стративши їх. Та ці страти не звільняють Івана від почуття розчарування та зради. Він раптово залишає столицю Росії Москву, оголосивши, що зрікається престолу, адже «бояри роблять правління неможливим!» Деякі представники знаті благають його повернутися. Життя з Іваном може бути жорстким, але життя без царя буде хаосом. Зрештою, Іван погоджується за однієї умови: певні міста по всій Росії контролюватиме безпосередньо цар; там він робитиме все, що йому заманеться. В цих містах буде особисте царство Івана — опричнина. Повернувшись до Москви, Іван створює спеціальну дружину — опричників — щоб увійти в обрані ним міста. Їм доручено викорінити всіх, хто виступає проти царя. Вони носять на сідлах відрізану голову собаки, щоб «винюхувати зрадників», і мітлу, щоб «вимести їх». Вони жорстоко вбивають всіх підозрюваних у зраді царя. У великому місті Новгроді опричники вбивають десь сто тисяч людей за місяць. В останні роки правління Івана поведінка його стає дедалі дикішою. Він зрікається трону й повертається знову, декілька разів одружується, але дружин його або труїли, або ув'язнювали. І в пориві люті він вбиває власного сина й спадкоємця. Іван помирає в 1584 році. Його грозне правління позаду. А втім, перший російський цар проклав шлях до трону майбутнім всесильним лідерам.