Кінець Британської імперії?

Це 1940-ті роки. Протягом десятиріч Британія складає найбільшу в світі імперію, через розміри її називають імперією, над якою «ніколи не заходить сонце». Щоб підтримати британців у Другій світовій війні, колонії надають їй солдатів, техніку, і місця розташування для військових баз. Натомість Велика Британія обіцяє колоніям гарантії, такі як очікуване самоврядування і нові конституції наприкінці війни. Коли війна закінчується в 1945 році, Британія опиняється в боргах. Вести війну дорого, і тепер потрібно більше грошей на відбудову країни. Британія зосереджується на власному післявоєнному відновленні і все менше приділяє уваги керуванню колоніями. Але як щодо обіцянок воєнного часу? Багато колоній розчаровані недбалим британським правлінням і хочуть отримати незалежність. Спроби покласти край колоніалізму - деколонізувати - вже давно в процесі виконання. Деякі колонії, як Канада та Австралія, вже стали націями із самоврядуванням під Британською імперією, що мають назву домініони. Але не кожна колонія хоче стати домініоном. Багато з них прагнуть бути повністю незалежними країнами, без права голосу інших держав щодо їхнього правління. Деколонізація – дуже складний процес. Деякі колонії означили кордони в Європі, не зважаючи на людей, які там живуть, або поточні права на землю. Часто багато унікальних спільнот, культур, мов та етнічних груп присутні в одній колонії. У деяких областях деколонізація проходить мирним чином. Але в інших розбіжності між людьми можуть призводити до насильства. У 1947 році Індія здобуває незалежність. Індія довгий час була найціннішою торговою колонією Британії, забезпечуючи велику частину британської військової сили для контролю над азійськими колоніями. Але британці не змогли зупинити ріст індійського націоналістичного руху на чолі з Махатмою Ганді. Коли Британська Індія розколюється на Індуїстську Індію, та мусульманський Пакистан, багато людей раптом опиняються на «неправильній» стороні кордону. Спільноти, які колись співмешкали, тепер вбачають один в одному ворогів. Кілька сотень тисяч людей гинуть у конфліктах у цей період. Ганді виступає проти розколу країни. Він хоче, щоб індуси та мусульмани були єдині. Це обурює деяких прихильників поділу. Ганді був убитий індуїстським націоналістом у 1948 році. Значна кількість людей в інших британських колоніях, натхненні боротьбою Ганді за незалежність, серед яких і молодий політик на ім'я Кваме Нкрума в колонії Золотий Берег - нині Гана. Нкрума створює політичну партію, яка виступає за незалежність: Народна партія Конвенту. Він стає першим прем'єр-міністром, а потім президентом. Гана - перша африканська колонія Великої Британії, яка здобула незалежність у 1957 році. По всьому континенту, Британський контроль постійно виклакає супротив сильними місцевими націоналістичними рухами. Майже кожна британська територія в Африці отримує незалежність за наступне десятиріччя. Деколонізація триває протягом 1970-х і 1980-х років. Коли найбільша колонія Британії, Гонконг, останньою повертається до Китаю в 1997, багато хто вважає це кінцем Імперії. Але... чи це насправді так? Сьогодні чотирнадцять колишніх колоній, що називаються заморськими територіями, залишаються під владою Великої Британії. Майже всі вони є островами або групами островів з невеликою кількістю населення; багато з них є одними з найвіддаленіших островів у світі! Ті території, які заселені людьми, мають принаймні якусь форму самоврядування, тоді як Сполучене Королівство несе відповідальність за їхню оборону та міжнародні відносини. Тим часом багато колишніх британських колоній залишаються пов'язаними з Об'єднаним Королівством через асоціацію, створену в 1947 році під назвою Річ Посполита. Співдружність сприяє торгівлі та співробітництву між його членами. Сьогодні до складу Співдружності входять 54 країни-члени, і сукупне населення складає 2,4 млрд. Це останні відбитки колись великої Британської Імперії.