Історія США: 1910-1920

У 1910-х роках міські центри в Сполучених Штатах розвиваються. Іммігранти прибувають… і формують культурні спільноти у містах. В той самий час багато американських сімей середнього класу переїжджають в нові райони, що утворюються навколо міст: передмістя. Автомобілі, автобуси та трамваї перевозять людей із заміських будинків до офісів і фабрик у центрах міст. В американській сільській місцевості сім'ї живуть і працюють на власних фермах, як і десятиліття раніше. У 1914 році в Європі розпочинається Перша світова війна, і попит на американський врожай зростає. Багато колишніх фермерів у Європі стали солдатами або жертвами на війні; Країни по обидві сторони конфлікту все більше покладаються на їжу зі Сполучених Штатів. Оскільки попит продовжує зростати, Американські фермери беруть величезні позики, щоб придбати більше землі, вони впевнені, що зможуть погасити їх прибутками, що зростають. У 1917 році США приєднуються до боротьби проти Німеччини та Центральних держав. Німеччина потопила кілька американських торгових суден і нещодавно поставила під загрозу безпеку американських територій. «Світ має бути безпечним для демократії», — заявляє президент Вільсон. Близько двох мільйонів американців збирають і призивають на війну. Ще сотні тисяч йдуть добровольцями. Всередині країни теж дух волонтерства високий. Американці охоче скорочує порції їжі, споживання певних продуктів та інших товарів, щоб вистачило всім. Вони упроваджують «безм’ясні понеділки» та «безпшеничні середи». Багато американців відчувають гордість, приносячи жертви через війну. Вони вважають, що Сполучені Штати відстоюють демократію і свободу в усьому світі! Однак для деяких Америка не є цим яскравим прикладом свободи. Темношкірі американці звикли стикатися з дискримінацією, сегрегацією, і расовим насильством в Сполучених Штатах. Але в Європі до темношкірих американських солдатів ставляться набагато краще, ніж вдома. Коли американські та союзні війська рухаються через Францію, звільняючи її від німецької окупації, темношкірих і білих солдатів вітають як героїв. Багато жінок також оскаржують імідж Сполучених Штатів як вільної і демократичної держави. Протягом десятиліть вони лобіюють право голосу, щоб досягти рівності з чоловіками в громадському та політичному житті. Тривалі заклики щодо того, що «місце жінки удома» зараз піддаються сумнівам у реаліях воєнного часу. Хто, зрештою, тримає магазини, керує школами, працює на заводах, поки чоловіки воюють? Члени політичної організації з назвою Національна жіноча партія збираються біля Білого Дому. На їхніх плакатах вимога від президента Вілсона надати жінкам право голосу. У листопаді 1918 року союз Центральних держав розпадається і закінчується Перша світова війна. Майже одразу попит на американський врожай різко падає. Фермери починають замислюватися, як вони повернуть свої займи... Темношкірі солдати повертаються з війни з укоренілим відчуттям своїх соціальних і політичних прав. Через це багато білих людей відчувають небезпеку. Расова напруженість по всій країні зростає, і в 1919 році расові заворушення спалахують у 26 містах. Сотні темношкірих американців убиті, поранені чи змушені покинути домівки. Ці криваві місяці стали відомі як Червоне літо. Наприкінці десятиліття багато активістів вважають кардинальні зміни в суспільстві не легкими. Проте вони продовжуватимуть боротися. У 1919 році відбувається прорив у захисті прав жінок. Прийнято 19-у поправку, що надає жінкам право голосу, а в 1920 році прийнятий відповідний закон. Протягом 1910-х років демографічні зміни та глобальна катастрофа змінили обличчя Америки. А оскільки економічні та соціальні наслідки Першої світової війни продовжують виходити на поверхню, зрозуміло, що очікується ще більше проблем...