Наднова зірка

Цей яскравий об’єкт у космосі – зірка – гігантська куля, що складається з надзвичайно гарячих іонізованих газів. Іонізовані гази тримаються укупі під дією величезної сили тяжіння, що притягує їх всередину, до центру зірки. Там, в ядрі зірки, тиск настільки високий, що ядра більш легких елементів поєднуються, утворюючи більш важкі елементи. Цей процес називається ядерним синтезом. У процесі ядерного синтезу виробляється так багато енергії, що вона виштовхується назовні і протидіє силі тяжіння. Цей тонкий баланс між силою тяжіння та енергією від ядерного синтезу дозволяє зірці існувати. Але тільки доти, доки існують гази, які здатні діяти як паливо для перебігу ядерного синтезу. З часом паливо вигорає, і гравітаційна сила переважає енергію, що виштовхується назовні. Зірка досягає кінця свого існування. І саме це зараз відбувається з цією зіркою. Ця зірка особливо велика — вона більш ніж у вісім разів більша за масу нашого Сонця. Такі великі чи ще більші зірки називаються масивними зірками. У масивній зірці сила тяжіння надзвичайно велика. Коли ядерне паливо вигорає, енергія більше не виробляється, щоб протидіяти силі тяжіння. Сила тяжіння, що переважає, змушує зірку стиснутися за лічені секунди! Частина, що раніше була ядром зірки, стає надзвичайно щільною. У масивних зірках, які від восьми до десяти разів більше за масою від нашого Сонця, залишки ядер формують дуже маленьку, але щільну нейтронну зірку. Ядра ще більших масивних зірок, швидше за все, перетворяться на чорні діри. Швидкий колапс зірки створює величезну ударну хвилю. Ударна хвиля, у свою чергу, призводить до колапсу зовнішньої частини зірки, яка вибухає. Цей потужний вибух, який слідує після колапсу зірки, є надновою. Наднова випускає уламки зірки в космос, утворюючи хмару гарячого газу, що розширюється, — туманність. Зрештою, хімічні елементи туманності об'єднуються, утворюючи нові зірки, планети, і все інше у Всесвіті. Масивна зірка, що вибухає наприкінці свого існування є одним із способів виникнення наднової. Може мати місце й інший тип вибуху наднової, коли дві зірки обертаються одна навколо одної. Однією з них має бути маленька щільна зірка наприкінці свого існування — так званий білий карлик, що за масою подібна до нашого сонця. Інша зірка має бути набагато більшою. У такому випадку гравітаційна сила білого карлика може притягнути або «вкрасти» матерію у більшої зірки. Коли білий карлик накопичує достатньо вкраденої матерії і досягає приблизно 1,4 маси Сонця, він вибухає як наднова! Вчені, які вивчають космос, можуть отримати багато знань про Всесвіт через наднові. Але не потрібно бути вченим, щоб побачити наднову. Чи то в результаті вибуху масивної зірки чи білого карлика, всі наднові випромінюють велику кількість радіації, частина її потрапляє в спектр видимого світла. Наднові такі потужні, що їх іноді можна побачити як яскраві плями у формі зірочок на небі. Вони можуть затьмарити всі інші зірки, а деякі можуть бути достатньо яскравими, щоб їх було видно навіть вдень! Хто знає, можливо, тобі пощастить колись помітити таку зірку!