Космічне сміття

В Леона нове хобі — коли він бігає по вулиці, він збирає сміття, що знаходить на своєму шляху. Після людей вулиці такі брудні! І не лише в районі, де живе Леон. Здається, люди залишають сміття, куди б не пішли — в найглибшому океані, найвищих горах і навіть у космосі! — Що? Сміття в космосі?! Звідки? З початку освоєння космосу в 1950-х роках на орбіту Землі запустили незліченну кількість пристроїв. Тривалий час увагу приділяли насамперед їхньому запуску, і ніхто не думав, як повернути техніку, коли вона вийде з ладу. Що ж з нею сталося? З поломки пристроїв минуло вже багато років, та більшість і досі кружляє навколо Землі на висоті від 200 до 35 000 кілометрів. Супутники та частини ракет, що від'єдналися під час запуску; гайки та болти, що відкрутились від різних пристроїв; предмети, які астронавти загубили в космічних місіях — сумка з обладнанням чи лопатка... Всі ці об’єкти формують хмару космічного сміття, що постійно зростає. — То й що? Космос величезний! Кому зашкодить маленька лопатка? — Що ж, проблему становлять обсяги космічного сміття. На орбіті Землі — сотні мільйонів об'єктів різних форм та розмірів. І серед усього цього сміття є ще тисячі діючих супутників та інших пристроїв. Обʼєкти навколо планети літають дуже щільно, тож вченим важче досліджувати космос з землі. Оскільки так багато обʼєктів знаходяться в постійному русі, існує висока ймовірність їх зіткнення. А через їхню величезну швидкість — тисячі кілометрів на годину — шкода від таких зіткнень може бути надзвичайною. Одне таке вражаче зіткнення сталося в лютому 2009 року. Списаний російський та американський телекомунікаційний супутники зіткнулися на швидкості 42 000 кілометрів на годину! Обидва були знищені, залишивши по собі тисячі нових уламків. Щоб уникати зіткнень, непотріб у космосі треба постійно відстежувати. Крихітні предмети становлять навіть більшу загрозу, ніж величезні, адже виявити чи відстежити їх майже неможливо. Крихітний уламок з такою швидкістю легко підібʼє корпус космічного шатла, зламає дзеркало телескопа чи відірве секцію супутника. Так пристрій може зламатися, і потрібен буде дорогий ремонт, що створить проблеми для нас на Землі. Кожне таке зіткнення в космосі породжує нові уламки, ризики освоєння космосу та збільшення витрат. — Мабуть, не варто посилати речі в космос? Або ж розробити програму його очищення? Що ж, навряд чи люди відмовляться від запуску супутників та космічних місій. Вони надважливі для наукових досліджень, технологічного розвитку та нашого повсякдення. Зрештою всі уламки виходять з орбіти. Їх притягує сила земного тяжіння, і з часом вони згорають в атмосфері. Однак на це потрібно багато років. Потрібні кращі, ефективніші рішення. Наприклад, космічні сітки, що ловили б уламки, гігантські магніти, що їх би притягували, чи електробатіг, який збивав би уламки з орбіти. Але всі ці ідеї дорогі й складні в реалізації. В першу чергу треба всі нові об'єкти, які відправляють в космос, проєктувати таким чином, щоб наприкінці своєї служби вони не перетворились на сміття.