Економічна мережа

Батько Марії працює у великій корпорації. Щомісяця отримує зарплату. Досить багато -- у нього хороша робота. Але в кінці місяця гроші майже завжди закінчуються. Батько Марії каже, що «більша частина йде на сплату податків». Що це означає? Це десь у якійсь скарбниці? Ні. Давайте розберемося з початку. Ми називаємо сім’ю Марії домогосподарством. Домогосподарство, це одна або кілька людей, спільне проживання, спільне господарство. Домашні господарства бувають усіх форм і розмірів -- мати-батько-дитина, один батько з двома дітьми, кілька друзів у квартирі, двоє дорослих без дітей... Так, ви зрозуміли. Якщо хтось із домогосподарств працює в компанії, домогосподарство отримуватиме гроші у вигляді зарплати. І компанія отримує роботу або робочу силу. Можна сказати, що компанія купує робочу силу у своїх співробітників. За гроші, які домогосподарство отримує як заробітну плату, частина витрачається на купівлю товарів і послуг інших компаній. Тому ці компанії отримують гроші у вигляді платежів. А потім були ці податки. Частину грошей, які домогосподарства отримують як зарплату, вони не можуть утримати. Це має бути сплачено як податок муніципалітету, округу чи штату. Разом вони називаються: державний сектор. Громадське, означає колективне, для кожного. Це протилежність особистого чи приватного. І домогосподарства, і компанії сплачують податок державному сектору. Натомість домогосподарства отримують послуги від державного сектору. Як школи, лікарні, поліція, дороги та мости. Приватний сектор також отримує деякі послуги -- компанії теж користуються дорогами і можуть викликати поліцію. Але це не тільки послуги які переходять із державного у приватний сектор -- гроші теж йдуть! Домогосподарства отримують студентську допомогу, пенсії, Допомога на дитину та інші гроші, це оплачується державою та муніципалітетом. Ці платежі іноді називають переказними платежами. Мама Марії теж працює, але не на фірмі. Вона лікар, і її найняла адміністрація округу... тобто державним сектором. Отже, домогосподарства можуть отримувати зарплату і з бюджету. А державний сектор купує робочу силу у домогосподарств. З усіма стрілками вгорі стає трохи безладно. Давайте розділимо державний сектор на дві частини. Одна частина стосується грошей. Ми називаємо це державними фінансами. Це та частина, яка отримує податки та розподіляє трансфертні платежі. А іншу частину ми могли б назвати суспільним виробництвом. Там працює мама Марії. Це створює такі послуги, як, наприклад, школи та охорона здоров’я. Ось вони: Найважливіші гравці в економіці країни: Домогосподарства, компанії та державний сектор. Ні, зачекайте хвилинку. Чогось не вистачає. Є і банки. Ну, банк – це справді свого роду компанія. Але це трохи особливо. Банки надають гроші в кредит як домашнім господарствам, так і компаніям. А натомість отримують відсотки. Якщо ми збираємося бути тут вибагливими, то цим займаються не лише банки. Є й інші компанії, які насправді не є банками, які дають гроші в борг і беруть відсотки. Ми можемо назвати їх кредитними установами, тоді жоден з них не буде відчувати себе покинутим. Там. Тепер ми маємо просту модель економіки нації, з чотирма різними гравцями. Ну, ми могли б додати і міжнародну торгівлю. Домогосподарства та компанії можуть купувати речі з інших країн. Вони можуть імпортувати. І багато компаній продають свої товари в інші країни, і отримати за це гроші. Вони експортують. Ось і все. Реальність, звичайно, набагато складніша, але ця модель працює досить добре.